Українські вечорниці

Баскетбол

Щоб у ніч Різдвяну вашу хату

Не оминала Коляда,

Здоров 'ям будьте Ви багаті

Щоб дім обходила біда!

Учнівський та педагогічний колективи Мильнівської школи

взяли участь у передноворічному колядоспіві

Організатор заходу: вчителька початкових класів, педагог-організатор

Войцишин Марія Іванівна

Музичний керівник: вчитель музики Мельник Володимир Юрійович

Відеопрезентацію дивитися ТУТ

Святий Миколай

завітав у гості до Бліхівського

першокласника Дем'яна Кучмая

День Святого Миколая - одне з найулюбленіших свят для українських дітлахів, цього дня трапляються справжні диві. Цього року з вітаннями та солодкими подарунками Святий Миколай прибув у гості до Дем'яна Кучмая, дитини з особливими освітніми потребами, учня першого класу Бліхівської початкової школи. Привітати Дем'яна завітали його друзі - бліхарські школярі із своєю вчителькою Юлією Лісою. Із самого ранку Дем'ян з нетерпінням чекав дива, а тому дуже радів святу, бо школярі підготували для нього справжнє казкове дійство. Щирі очі, усміхнене обличчя, радісна й дружня атмосфера панували цього дня в Дем'яновім домі. Завдяки людській небайдужості, чудові подарунки та веселий настрій отримала дитина, яка заслуговує на нашу особливу увагу.

День святого Миколая - це перш за все ще один вагомий привід нагадати суспільству, нашій громаді, про її обов'язок проявляти турботу і милосердя, з розумінням ставитися до проблем та потреб таких дітей. Без сумніву, одним із пріоритетних завдань, що стоятимуть перед нашою Громадою, є створення на Залозеччині інклюзивно-ресурсного центру, в якому діти з особливими освітніми потребами матимуть змогу отримувати якісну освіту, навчання та виховання за місцем проживання.

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА

Історико-краєзнавчий музей у Мильно

поповнився новими експонатами

Недаремно говорять: «Людина живе доти, доки її пам'ятають». Щоб незгасною була пам'ять, ми постійно поповнюємо фонди шкільного історико-краєзнавчого музею села Мильно новини й новини матеріялами, залучаючи до цієї роботи якомога більше учнів, щоб кожен міг доторкнутися серцем і душею до історії.

Наприкінці 2020 року наш культурно-освітній заклад поповнився двома повстанськими раритетами часів національно-визвольної боротьби 1940-1950-х років. Це пропагандивні листівки-оригінали ОУН, знайдені на Тернопільщині у 2020 році в бідоні з документами. Бідони підпільники використовували для того, щоб деякий час переховати робочі архіви, а також щоб заховати на тривалий час документи та спогади про боротьбу, зберегти їх для нащадків та майбутніх поколінь.

Тепер ми можемо розповісти відвідувачам музею про УПА мовою артефактів, мовою речей, які були в руках повстанців, якими вони користувалися, які самостійно виготовляли.

Ці речі мають вагоме історичне навантаження та прив'язку до конкретних людей, бо належать авторству Людині, яка створила візуальний образ УПА. Мова про Ніла Хасевича - графіка європейського рівня, члена ОУН, воїна УПА (псевдо «Зот», «Рибак», «Бей»), творчість якого й досі недостатньо вивчена.

Він міг би дивувати своїми мистецькими роботами світ, натомість - змушений був боротися із карально-репресивними органами СРСР. Ніл Хасевич, який загинув у бою з МГБ 4 березня 1952 року, разом із учнями створив більшу кількість візуальних матеріалів, завдяки яким ми знаємо УПА.

Пропонуємо ознайомитися з роботами Ніла Хасевича 1949-1950 років. Зберігаються вони в шкільному історико-краєзнавчому музеї села Мильно.

Н.Хасевич. Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї, 2-га пол. 1940-х - поч. 1950-х рр., Туш, перо, 172 х 132 мм. ВКМ, інв. № Г-658

Win a Ukrainian State or Persish in the Struggle, 2nd half of 1950s or beg. of 1950s, pen and India ink, 172 х 132 mm. VRM, inv. no. Г-645

Робітники в СРСР працюють під примусом, 23. V .1949 р., Дереворит, 24/30. Серія: шаржі та сатири. Проект та виконання “Артем” при допомозі Н. Хасевича

In the USSR Workers Work under Dures, 23.V.1949, wood engraving, 24/30. Caricatures and Satire Series. Design and execution by “Artem” with assistance from N. Khasevych

Дослідники вважають унікальними його пропагандистські твори. До Хасевича майже не було патріотичного мистецтва, спрямованого на ідею самостійности. Листівки, шаржі, карикатури переконували українців, закликали до боротьби. Також дослідники визнають, що у візуальному мистецтві він перший закликає до політичної незалежности України, а його роботи стають унікальними в історії європейського партизанського руху загалом.

Зброєю Хасевича були олівець і різець, папір і дерево. І хоч він не очолював збройних формувань, не керував бойовими групами та операціями, його дуже шанували в УПА, максимально оберігали і навіть наполягали на відході на Захід, але він відмовився. Ніл Хасевич присвятив своє життя Україні, він ніколи не думав про себе, ніколи не просив нічого для себе особисто.

Криївку його було обладнано у селянському дворі. Прихований вхід до підземелля містився у клуні під дровами. Сам бункер, порівняно просторий, мав три приміщення. Тут і відбувся останній бій Хасевича і двох повстанців, які його охороняли, з гебістами. З книги Теодора Гладкова «Со щитом і мечом», яка 1988 року вийшла в львівському видавництві «Каменяр», ми знаємо подробиці смерті художника й воїна.

«Виходьте! Інакше закидаємо гранатами! » - крикнув Стекляр. Відповіддю було мовчання. Отже, переговори не відбулися. Чекіст витягнув із сумки гранату РГД і шепнув командиру відділення ... Сержант точно, на півметра, не вище, підняв важку кришку... Цього вистачило, щоб метнути в лаз гранату. Глухо прогримів під ногами вибух… Почекавши трохи, капітан дав сигнал солдатам підняти кришку і знову вигукнув: «Хто живий - виходьте! Інакше пустимо гранати в хід! » Ніхто не вийшов ... Живих у бункері не виявилося. При світлі акумуляторного ліхтаря Стекляр побачив три трупи. В одного відсутня нога - це був «Зот». У руці… стискав автомат ».

Могили митця, як і двох побратимів, що розділили з ним смерть, і досі не знайдено. Тіла загиблих упівців, за давньою "пристрастю" енкаведистів до такого моторошного видовища, після трьох днів виставлення в Клевані для глуму, постраху та деморалізації населення вивезли в невідомому напрямі…

Посмертне фото друкарської боївки, позначене кимось із архівістів совєтських спецслужб цифрами. 1 - Ніл Хасевич - "Бей-Зот", 2 - В'ячеслав Антонюк - "Матвій", 3 - Антон Мельничук - "Гнат". Березень 1952 року. Із альбому "Ніл Хасевич" (Львів, 2010)

Він міг бути успішним художником і жити богемним життям, виставляючись у закордонних салонах. Натомість став митцем-повстанцем, обравши криївку з примітивним друкарським верстатом. Слава знайшла його вже після смерті!

"Поки буде залишатися бодай одна крапля моєї крови, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу воювати зброєю. Але я б'юся різцем і долотом. Я каліка, б'юся в той час, коли багато сильних і здорових людей у у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива ... Я хочу, аби світ знав, що боротьба триває, що українці б'ються "

Ніл Хасевич…

Детальніше про Ніла Хасевича читайте за посиланням:

https://www.istpravda.com.ua/articles/2011/03/4/28939/

Розпочнем навчання з радістю

Такими словами розпочався перший святковий урок у 1 класі, на якому були присутні батьки, бабусі першокласників.

Цікавою і несподіваною була зустріч дітей із Королевою Знань, яка завітала на урок і помахом чарівної палички кожного з них перетворила на школяра. Принесла першокласникам лист-вітання від Букварика, після чого вручила Букварі дітям.

Каша-символ міцності , сили. Тому мама Наталя

До схід сонця раненько встала,

У трьох водах крупу вимивала,

На жаркому вогні кашу зварила,

Щоб була у дітей сила.

А батько Михайло пожартував:

«Хто скільки з’їсть крупинок,

Той матиме стільки гарних оцінок…»

І взялися першачки смакувати кашу. Ой і смачна вона була. Кульмінацією було святкування дня народження нової класної родини. Запалені свічки, загадування бажань і смачний запашний хліб, яким поділилися, надовго залишить приємні спогади у дитячих родинах.

На закінчення уроку я закликала батьків до співпраці. Бути помічниками, а не спостерігачами. Допомогти дитині повірити у свої сили.

Роздала батькам «Пам’ятки для батьків першокласників».

Світлини та приємні враження залишилися у винуватців свята.

О.Г. Марціяш

НУШ – це наша школа! І хочеться любити її ще більше.

За Концепцією Нової української школи у навчальному закладі має бути створено Новий освітній простір.

Вже другий рік у закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів села Мильно реалізуються найрізноманітніші задуми та ідеї для формування Нової української школи. При підтримці відділу освіти Зборівської РДА 2018 року наша школа отримала мультимедійну дошку, силами батьків до кожного кабінету початкових класів підведено швидкісний інтернет, а меценати допомогли комп’ютерами. За кошти сільського бюджету 2018 року було закуплено шкільні меблі для першого класу. Цього року з допомогою держави для навчальних цілей придбано проектор та комп’ютер

За ініціативи вчителів початкових класів коридор на другому поверсі стає більш комфортним для наймолодших школяриків. До роботи долучилися і їхні батьки. Вчителі вирішили не зупинятися на досягнутому і вже шукають ідеї для наступних творчих проектів.

Вчителька початкових класів Оксана Григорівна Марціяш під час підготовки до нового 2019-2020 навчального року дала волю власній фантазії та створює клас своєї мрії, в якому буде зручно дітям, вчительці і батькам. А нещодавно за державні кошти перший клас отримав десять дуже зручних одномісних антисколіозних парт, що регулюються по висоті. Новинкою задоволені діти, їхні батьки і вчителі.

Процес зміни освітнього простору на цьому не зупиняється, оскільки цікаві, творчі ідеї завжди знаходять втілення у стінах нашого навчального закладу.

Клас у стилі НУШ

Свято мудрости, людяності і доброти

Цього року у Мильнівській одинадцятирічці свято Першого дзвоника відбулося 2 вересня. Розпочалася урочистість вшануванням хвилиною мовчання усіх загиблих за незалежність і територіальну цілісність України.

З привітанням до школярів з нагоди Дня знань звернулися директор школи Михайло Горішний, отець-декан Василь Небесний, сільський голова Ігор Караїм.

Незабутньо звучали вірші з уст маленьких першокласників. Для них – це новий етап, це початок шляху по країні знань тривалістю в одинадцять років. Зворушливими були побажання першокласникам від першої вчительки Оксани Григорівни Марціяш, одинадцятикласників, напутнє слово від батьків. На згадку про цей історичний для них день першокласники отримали Посвідчення учня Нової української школи. На завершення урочистої лінійки хвилююче зазвучав дзвіночок у руках маленької першокласниці і дорослого одинадцятикласника.

Бажаємо мильнівським школярам цікавих уроків, вірних друзів та незмінної підтримки від батьків.

У цей особливий день мудрості та доброти вітання приймала багаторічна директорка школи, вчителька англійської мови Люба Миколаївна Кульчинська, яка завершила роботу у школі і почесно пішла на заслужену пенсію. Мудрість та добросердечність Люби Миколаївни назавжди залишаться з її вихованцями.

ЮВІЛЕЇ НЕЧАСТО БУВАЮТЬ.

РІДНІЙ ШКОЛІ - 50!

Ми щиро вдячні всім, хто відгукнувся на наше запрошення і прибув на свято. Приємною і радісною була зустріч з пенсіонерами-вчителями і випускниками школи.

Дякуємо за увагу та привітання:

представникам районного методичного кабінету - Ігорю Богдановичу Колосу, Миколі Васильовичу Остапчуку, Марії Федорівні Мельник та Галині Ярославівні Антонів;

представнику товариства з обмеженою відповідальністю «ГрейнЛенд» - Володимиру Миколайовичу Шегді;

сільському голові - Ігорю Івановичу Караїму;

духовному наставнику отцю-декану Василю Небесному;

викладачу Тернопільського національного економічного університету - Василю Федоровичу Мартинюку.

Школа в очікуванні гостей. Педагогічний та учнівський колективи ретельно готувались до ювілею. Святково прикрашений вестибюль радо зустрічав гостей: тут були зустрічі, спогади, щирі та веселі посмішки, а ще дерево побажань, де усі бажаючі змогли залишити свій відбиток на пам'ять школі.

Свято розпочалось освяченням меморіальної дошки колишньому директору та вчителю цієї школи – Зозулі Богдану Семеновичу.

Учитель учителів - директор. За 50 років їх було 5.

Зозуля Богдан Семенович - ніхто не вмів так дбати про шкільну оселю, як він. Він зводив її, підіймав, любив, плекав.

Скінівець Станіслав Степанович - енергітичний та вимогливий, відповідальний та емоційний.

Демчук Василь Григорович - неординарний та принциповий, суворий та справедливий.

Кульчинська Люба Миколаївна - щира і мудра, врівноважена і відповідальна.

Горішний Михайло Орестович - демократичний директор сьогодення.

З привітаннями та добрими словами звернулись до всіх ветерани педагогічної праці – Ольга Теофілівна Петрик та Ірина Ярославівна Шаповалова.

Згадали ми і тих, хто нас покинув,

Хто був у школі рідний, дорогий.

Кого любили ми безмежно й щиро,

Усіх, хто нас учив.

Згадали нині й пам’ятаємо завжди,

В молитві згадуєм щодня.

Щоб спочивали вони з миром

Й спокійною була їхня душа.

Переглянути можна ТУТ

Прозвучав ювілейний дзвінок. Його надали Галина Мартинюк – випускниця, яка 50 років тому вперше переступила поріг цієї школи та учениця першого класу Вікторія Глинська.

Шанованими гостями свята були воїни АТО, звичайні прості хлопці, наші випускники. До сліз усіх зворушила презентація «Любіть Україну».

Пишаємося золотими і срібними медалістами нашої школи. За півстоліття їх було 22.

Гордістю школи є спортсмени, які гідно захищали і захищають честь школи і України на змаганнях.

Пісенне вітання дарували випускники школи: Ірина Глинська, Олена Мельник, Ярослав Слотюк, Володимир та Олег Мельники.

Учні школи читали вірші, співали пісні, танцювали.

З найкращими побажаннями до гостей свята звернулася

Л. М. Кульчинська, яка протягом 19 років очолювала педагогічний колектив школи. А М. О. Горішний, директор сьогодення, розповів , яким цікавим, важливим і насиченим був шлях довжиною у п'ять десятків років.

У спадок молодий директор отримав чудовий, творчий педагогічний колектив. Це колектив-шукач, який прагне до всього нового, прогресивного.

Повертайтесь до рідної школи,

Повертайтесь у будь-який час.

Вона вас не забуде ніколи,

Двері завжди відкриє для вас.

Нова українська школа – школа успіху

Наші першокласники розпочали навчальний рік за програмою Нової української школи. Головною метою реформи є створення школи, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, а й розвиватиме вміння застосовувати їх у житті. У центрі роботи стоїть здорова щаслива дитина, яка навчається потрібним речам.

Так, у першому класі створено такі навчальні осередки: осередок навчально-пізнавальної діяльності з партами, змінний тематичний осередок, осередок гри, осередок художньо-творчої діяльності, куточок живої природи для проведення дослідів, осередок відпочинку з килимом для сидіння та гри, дитяча класна бібліотечка та осередок вчителя.

«Дитина має почуватися у школі вільно. Кожен день ми розпочинаємо ранковою зустріччю, яка налаштовує нас на позитивний лад. Ми прагнемо до співпраці. Будь-які непорозуміння долаємо через діалог. У роботі прагну задіювати тактильні відчуття, а тому проводимо багато дослідів. Я дозволяю дітям помилятись. Лише так вони робитимуть висновки. Ми не ідеальні – діти також. Кожна відповідь дитини – гідна бути вислуханою. Завжди прошу пояснити свою думку або алгоритм підрахунку. Таким чином дитина самостійно ще раз проходить свій “шлях” і шукає більш точну відповідь. Я намагаюсь завжди слухати своїх учнів. Так вони швидше розвинуть мовлення. Якщо дитина зненацька хоче зі мною чимось поділитись – це ознака довіри», – зазначає перша вчителька Марія Степанівна Чегус.

3 жовтня до школи завітали голова райдержадміністрації Ігор Яворський та голова районної ради Богдан Максимів, які ознайомилися з тим, як працює школа за новим стандартом та в яких умовах навчаються першокласники.

З нами можна зв'язатися

milno-zosch@ukr.net